Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
Мехмед II двічі сходив на османський престол, пережив усунення від влади, а вже у 21 рік здобув Константинополь. Його правління змінило хід історії, а самого султана запам’ятали не лише як завойовника, а й як одного з найосвіченіших правителів свого часу.
Мехмед народився 30 березня 1432 року в Едірне. Він був четвертим сином султана Мурада II та рабині гарему Хуми Хатун. За традиціями Османської імперії вже у 12 років хлопця відправили керувати провінцією Маніса під наглядом наставників.
Того ж 1444 року Мурад II несподівано зрікся престолу на користь сина. Але поява на троні 12-річного султана сприймалася сусідами як ознака слабкості. Папа Римський, Угорщина, Венеція та Візантія швидко об’єдналися для нового хрестового походу, а в самому Едірне почалися заворушення й боротьба за владу між великим візиром Чандарли Халілем та наставниками юного правителя.
Кризу зупинив Мурад II, який на прохання двору повернувся до влади, очолив військо й у листопаді 1444 року розгромив хрестоносців під Варною. Уже через два роки Чандарли спровокував повстання яничар, після чого Мурад остаточно повернув собі трон, а Мехмеда знову відправили до Маніси. Там він прожив кілька років, не відмовляючись від думки, що саме він є законним султаном.
Після смерті Мурада II 18 лютого 1451 року 19-річний Мехмед вдруге став правителем Османської імперії. У Європі його вважали недосвідченим, але новий султан швидко придушив заколот яничар і почав готуватися до здійснення головного задуму свого життя — завоювання Константинополя.
У 1452 році він уклав тимчасові мирні домовленості з Угорщиною та Венецією, щоб не допустити їхнього втручання, наказав звести фортецю Румелі Хісари для контролю Босфору та запросив угорського майстра Урбана, який створив для османів велетенські гармати.
Облога Константинополя тривала з 6 квітня до 29 травня 1453 року. Поки великий візир Чандарли радив припинити наступ через страх перед реакцією Європи, візир Заганос наполягав на вирішальному штурмі. Мехмед підтримав саме цей план і особисто керував атаками на міські укріплення.
Після падіння міста Чандарли заарештували й стратили за звинуваченням у зраді. Сам Константинополь султан наказав негайно перебудовувати на нову столицю своєї держави.
Мехмед увійшов до Софійського собору, перетворив його на мечеть і створив фонди для її утримання. Отримавши титули Кайсер-і Рум та “Володар двох земель і двох морів”, він вважав себе спадкоємцем римських імператорів.
Щоб відродити занепале місто, султан повернув майно грецьким і генуезьким купцям, а також переселив до нього тисячі ремісників і родин із Балкан та Анатолії. Він відновив Грецький православний патріархат і заснував резиденції для вірменського патріарха та великого рабина. Уже приблизно через пів століття Стамбул став найбільшим містом Європи.
За наступні 25 років Мехмед значно розширив володіння Османської імперії — від Валахії, Молдавії та Криму до Анатолії, де у 1473 році переміг Узун Хасана. У 1480 році османські війська навіть висадилися в італійському Отранто, готуючи подальший похід на Апеннінський півострів.
3 травня 1481 року 49-річний султан раптово помер під час нового військового походу. Однією з імовірних причин його смерті називають отруєння.
Мехмед II залишив слід не лише як полководець. Він кодифікував цивільне й кримінальне право Османської імперії, сформував модель сильної центральної влади, підтримував учених і гуманістів, володів кількома мовами, зібрав велику бібліотеку грецьких і латинських рукописів.
На його запрошення до Стамбула прибув венеціанський художник Джентіле Белліні, який написав відомий портрет султана. Біля своєї мечеті Мехмед відкрив вісім коледжів, що на багато років стали осередками ісламської науки, а сам також писав поезію.
Попри суперечки навколо його реформ і конфлікти з релігійними колами наприкінці життя, Мехмед II залишив після себе могутню державу, яка поєднала традиції Сходу й Заходу.
