Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
Пасажирські літаки не завжди обирають найкоротший маршрут над Тихим океаном. Авіакомпанії часто прокладають рейси так, щоб літак залишався ближче до аеропортів на випадок надзвичайної ситуації.
Один із прикладів — рейс із Нью-Йорка до Маніли. Замість прямого маршруту через Тихий океан він проходить поблизу Північного полюса.
Одна з причин полягає в тому, що через кривизну Землі маршрут, який на звичайній карті здається довшим, насправді може бути коротшим. Але є й інший фактор — безпека.
Над океаном літак може опинитися на великій відстані від аеропортів. У разі технічної несправності або іншої надзвичайної ситуації можливостей для посадки буде значно менше.
Саме тому авіакомпанії планують маршрути так, щоб літаки залишалися в межах кількох годин польоту від аеропорту. За можливості маршрут прокладають над районами, де є більше варіантів для аварійної посадки.
Це може бути безпечніше, ніж вимушене приводнення посеред океану. Навіть якщо літаку вдасться успішно сісти на воду, проведення масштабної рятувальної операції у відкритому Тихому океані буде складним.
Водночас це не означає, що пасажирські літаки взагалі не літають над Тихим океаном. Наприклад, такі маршрути використовують для рейсів зі США до Перта в Західній Австралії.
Політ через відкритий океан також не означає, що літак ризикує залишитися без пального. Авіакомпанії заздалегідь розраховують необхідний запас для кожного маршруту, а літаки мають і резервне паливо.
Однак близькість до аеропортів дає екіпажу додаткові варіанти у разі непередбаченої ситуації. Саме тому маршрути часто будують не за принципом максимально прямої лінії, а з урахуванням доступності місць для можливої посадки.
